Антропологія Іоана Максимовича та Георгія Кониського у контексті святоотцівського погляду на життя

Abstract

Охарактеризовано еволюцію української православної антропології як особливого етапу богословського розвитку. В контексті антропологічної проблематики актуалізовано поняття "серця" або "філософія серця" як основи православної антропології в тогочасній українській богословській традиції. Вказано на причини відставання української богословської думки в світовому православ’ї внаслідок насильного приєднання до церкви іншої держави, що унеможливлювало самостійницький розвиток Української пра-вославної церкви. Наголошено на значущості безсмертного вкладу українських архієреїв, які хоч і упокоїлись на чужині, але залишилися тими світильниками, що освітлюють шлях до Істини. Виокремлено осібно, служіння Українській помісній православній церкві святителів Іоанна Мак-симовича, уродженця Ніжина, митрополита Тобольський і всього Сибіру (1651–1715 рр.) та уродженця Ніжина Георгія Кониського, одного з найвизначніших діячів українського, а потім і білоруського культурно-про-світницького руху XVIII століття. Наведено видані в Чернігові праці Іоанна Максимовича, збереженню яких сприяв І. А. Максимович – почесний про-фесор Ніжинського юридичного ліцею і нащадок самого святителя Іоанна. Проаналізовано значення богословської діяльності Г. Кониського як автора специфічного філософського курсу, що символізував певний етап у роз-витку вітчизняної філософії, яка склалася на базі Києво-Могилянської академії у XVII – початку XVIII століть. Стверджено Святоотцівську бого-словську спадщину святителів Іоанна Максимовича та Георгія Кониського як невичерпне джерело Премудрості і знань з різних галузей богослов’я, складову якого становить й антропологія