Повість Кузьми Скрябіна «Місто, в якому не ходять гроші» та її екранізація

Abstract

У статті розглядається перший прозовий твір Андрія Вікторовича Кузьменка (Кузьми Скрябіна) «Місто, в якому не ходять гроші» та його екранізація, випущена під однойменною назвою на екрани у 2018 році режисеркою Ганкою Третяк. Привертається увага до факту появи самої сюжетної ідеї повісті Кузьми Скрябіна «Місто, в якому не ходять гроші» як «фільму», що наснився автору. Аналізується специфіка тексту повісті, для якого характерна надзвичайно велика кількість та значимість екранної, кінематографічної образності. Звертається увага на драма­тур­гічну функцію та динамічність деяких образів такого типу (фільм Квен­тіна Тарантіно «Кримінальне чтиво», телевізор).

Окреслюється історія роботи над екранізацією літературного твору та вклад самого Кузьми Скрябіна як сценариста в остаточному результаті. Звертається увага на значимість присутності авторського голосу у фільмі-екранізації.

Відзначається, що загальна специфіка візуальності екранізації «Місто, в якому не ходять гроші» суттєво обумовлена технікою зйомки ручною камерою, використан­ня якої є характерним для деяких видів кінопродукції та для малобюджетного незалежного кіно в цілому. Звертається увага, що особливості фільму Г. Третяк в значній мірі відповідають жанровим ознакам found footage («знайденої плівки»). Серед таких характеристик – задіяння непрофесійних акторів, дрижання кадру, недо­стат­нє освітлення та невиразний колір у деяких сценах тощо.

Наводяться приклади нестандартних сценарних рішень при фільмуванні найбільш психологічно травматичних елементів оповіді, пов’язаних з насильством. В фільмі такі епізоди не відтворюються в точності, але у сцену вводяться об’єкти, які нагадують про пов’язані з ними фрагменти літературного оригіналу.