ОСНОВИ ТРЕНІНГУ ЯК ОСОБЛИВОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Abstract

В останні роки в роботах науковців багато уваги приділяється впровадженню активних форм навчання при підготовці майбутніх фахівців, серед яких особливо виділяють навчальний тренінг, який стає невід’ємною частиною освітнього процесу у закладі вищої освіти. Тренінг нині є універсальним методом для бага- тьох наукових сфер, оскільки дає можливість вченим-практикам швидко знахо- дити розв’язання великої кількості проблем, актуальних для сьогодення. Його важливість полягає в ефективності розв’язання завдань, пов’язаних з тренуван- ням навичок спілкування, умінням контролювати свої емоції, пізнання та сприй- няття свого внутрішнього світу, особистісного та професійного зростання. Доведено, що на сьогодні в психолого-педагогічній літературі тренінг виступає як одна з групових форм роботи над розвитком особистості, тому саме понят- тя «тренінг» поєднує в собі чимало методик, побудованих на різних теоретичних підґрунтях. На сьогодні поняття тренінгу не має єдиного універсального визна- чення. У статті проаналізовано суть поняття тренінг, уточнено поняття навчальний тренінг, який визначаємо як це спеціально організовану форму навчального процесу та відповідний спосіб розвитку здібностей особистості до навчального процесу, в ході якого відбувається оволодіння нею різними видами діяльності, зокрема і професійною. Тлумачення поняття тренінг проводилось через декілька парадигм, а саме: тренінг як своєрідна форма «дресури»; тренінг як процес тренування, результа- том якого є формування умінь і навичок ефективної поведінки особистості; тренінг як форма активного навчання індивіда, метою якого виступає передача психолого-педагогічних знань, а також розвиток деяких умінь і навичок; тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів вирішення власних психологічних проблем.