Функціонально-стильові особливості речень з однорідними членами в романах Івана Багряного

Abstract

У статті розглянуто структурно-семантичні особливості однорідних членів речення, ужитих у художньому мовленні романів Івана Багряного. Увага акцентується на тому, що однорідні компоненти використовують-ся автором як вагомі елементи для створення портретів, змалювання пейзажів. Визначено, що в ідіолекті письменника найтиповішими є дієслівні однорідні ряди, якими автор передає динаміку оповіді, конкретизує, ство-рює описові картини. Активно функціонують прикметникові однорідні ряди, які репрезентують яскраві атрибутивні характеристики осіб, предметів, просторових понять, явищ природи. Менш уживана в аналізованих романах іменникова однорідність, яка підкреслює масштабність зображуваного. Особливої стилістичної виразності така однорідність набуває в ролі метонімії, коли навмисна актуалізація найважливіших, на думку автора, слів, фокусування на них уваги надає контексту живорозмовних інтонацій. Окреслено основні функціонально-стильові вияви речень із однорідними членами в досліджуваних текстах. Аналіз показав, що цікавим стилістич-ним явищем у розглядуваних романах є відокремлення однорідних компо-нентів, яке привертає увагу, акцентує на ознакових характеристиках особи чи предмета. Виявлено, що парцельовані однорідні присудки викону-ють емоційно-експресивну функцію, а парцельовані другорядні члени речення доповнюють, уточнюють певну інформацію. Загалом, речення з однорідними членами в ідіолекті Івана Багряного підпорядковані естетич-ним настановам письменника, постають засобом художньої інтерпретації його ідіостилю, актуалізують інформацію, увиразнюють напружену, високохудожню оповідь, надають їй ознак оригінальності.