КУЛЬТУРА МОВЛЕННЄВОГО САМОВИРАЖЕННЯ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВИХОВАТЕЛЯ

Abstract

Статтю присвячено аналізу проблеми професійно-особистісного розвитку майбутніх вихователів в сучасних умовах. Актуальність дослідження пов’язана із реформуванням вищої освіти, внесенням змін до закону України «Про вищу освіту», затвердженням нового закону «Про дошкільну освіту» та замовленням суспільства на підготовку фахівця нової формації, здатного виражати себе засобами мовлення в гармонійний і соціально прийнятний спосіб. Проаналізовано зміст компетентностей освітнього та професійного стандар- тів, які необхідні для виконання трудових функцій, пов’язаних з комунікацією, взаємодією, професійною етикою, самоорганізацією, професійним саморозвит- ком. Визначено, що засвоєння майбутнім фахівцем способів їх успішного вирішен- ня в процесі практичної професійної діяльності багато в чому залежить від наявності сформованих можливостей для самовираження. Здійснено аналіз психолого-педагогічних джерел сучасних науковців з даної проблематики. Визначено концептуальні засади дослідження проблеми: положен- ня психолого-педагогічної науки щодо самовираження як особистісного феноме- ну; положення про особистість як систему, що розвивається; теза про рефлек- сивні риси самосвідомості як ядро особистості; технології самодетермінації розвитку особистості. Проаналізовано наукові погляди щодо визначення сутності понять «професійно- особистісний розвиток», «культура самовираження», «мовленнєве самовира- ження», розкрито їх значення для професійно-особистісного розвитку майбутніх вихователів. Встановлено, що проблема культури мовленнєвого самовираження як складова професійно-особистісного розвитку майбутнього вихователя практично не досліджувалася сучасними науковцями. Визначено суть та основний зміст провідної категорії «культура мовленнєвого самовираження». Сформульовано висновок, що культура мовленнєвого самови- раження є складовою професійно-особистісного розвитку майбутнього вихо- вателя, забезпечує здатність до ефективної професійної та особистісної кому- нікації, саморегуляції та толерантної взаємодії, сприяє формуванню позитивного образу вихователя у суспільстві, дає можливість майбутньому вихователю повною мірою реалізувати себе в професійній діяльності.