Лялька-мотанка в контексті народних традицій і сучасних культурних практик

Abstract

У статті здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження образу ляльки-мотанки як одного з провідних символів української традиційної культури. Звернено увагу на глибинні смисли, що формувалися навколо цього артефакту протягом століть, а також на його трансформацію в різних історико-культурних контекстах. Розглянуто багатоаспектну роль ляльки-мотанки у духовному, обрядовому, соціальному та культурному житті українського народу – від дохристиянської доби, коли вона була важливою складовою сакральних практик, до сучасного періоду, у якому лялька набуває нового значення як елемент національної ідентичності, символічний оберіг, витвір декоративно-ужиткового мистецтва та об’єкт етнографічного зацікавлення. Особливу увагу зосереджено на джерелознавчому аспекті дослідження. Уперше детально проаналізовано актові книги XVI століття, що містять згадки про участь ляльок у великодніх обрядах, зокрема в контексті міжсільських конфліктів, спричинених носінням «кукол». Наведені фрагменти із документальних джерел розглядаються як цінні етнографічні свідчення, які не лише підтверджують активне побутування ляльки в традиційній обрядовості, а й дозволяють реконструювати соціокультурне тло її використання в повсякденному та ритуальному житті. Окремий акцент зроблено на осмисленні образу ляльки-мотанки в контексті феномену подвійної віри – як синтезу дохристиянських та християнських світоглядних моделей, що виявляється в обрядах, побутових практиках та фольклорних уявленнях. Аналіз поєднання цих двох традицій дозволяє глибше зрозуміти еволюцію символіки ляльки, її сакральну функцію та сучасне переосмислення. Узагальнені у статті спостереження мають значення для подальших досліджень української культурної спадщини, а також для популяризації традиційної культури в освітньому, музейному та громадському просторах.