ПАРАДОКСИ СТУДЕНТСЬКОГО СЛОВОВЖИВАННЯ, АБО У МОЄЇ БАБУСІ ДУЖЕ НАГЛИЙ КІТ

Abstract

Мовленнєво-комунікативні девіації студентських повідомлень слід розглядати в комплексі з соціокультурними девіаціями. Так розширюються межі традиційної класифікації лексико-семантичних помилок. До них належать вживання лексем без соціального табу, порушення законів дистрибуції лексем через незнання семантики, хибне оказіональне слововживання; порушення логічності струк- тури асоціативних уявлень; порушення законів семантико-синтаксичної вален- тності, незнання семантики слів, плеонастичні структури, тавтологічні структури, недоречне вживання паронімів, незнання семантики застарілої лексики, хибна міжмовна омонімія, неправильне трактування семантики фразеологізмів, уживання територіальних діалектизмів. Соціокультурними характеристиками є оксиморонне тлумачення слів у контексті; криміналізація, жаргонізація студентського мовлення, штучність речень на сільську тема- тику, ментальність консюмериста. Ментальність учорашнього школяра відображає стан сучасного українського громадянського суспільства. Воно пере- буває в процесі становлення, є дифузним, незрілим у багатьох сферах. Фрагментарність знань зумовлює мовленнєво-комунікативні девіації, функційну неграмотність. Студентське слововживання набуває ознак парадоксальності та оказіональності.