Міжособистісна та епістемічна довіра в психотерапевтичному процесі як ресурс і механізм особистісних змін

Abstract

У статті теоретично обґрунтовано взаємозв’язок між міжособистісною та епістеміч­ною довірою, здійснено розмежування їх психологічного змісту, функцій і рівнів функціону­вання та запропоновано інтегративну концептуальну модель їх взаємодії у психотера­певтичному процесі. Обґрунтовано положення про довіру до світу, інших людей і себе як диспозиційний психологічний ресурс, що може створювати передумови для формування міжособистісної довіри у терапевтичній взаємодії, а епістемічну довіру розглянуто як потенційний процесуальний механізм інтеграції нового досвіду та генералізації психотерапевтичних змін. Запропонована модель має теоретико-концептуальний статус і потребує подальшої емпіричної перевірки.