ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ДИТИНИ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОНТЕКСТІ

Abstract

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз основних підходів до визначення поняття «емоційна стійкість дитини» в педагогічному контексті. Проведено систематизацію наукових концепцій вітчизняних та зарубіжних дослідників, що дозволяє окреслити мультидисциплінарний характер цього феномену. Розглянуто різноманітні трактування емоційної стійкості як здатності дитини адекватно регулювати власні емоційні стани, зберігати психологічну рівновагу під впливом стресогенних факторів та ефективно адаптуватися до змінних життєвих обставин та акцентовано увагу на важливості поєднання психологічних та педагогічних підходів для глибшого розуміння сутності емоційної стійкості, що є ключовим чинником формування здорової особистості і забезпечення успішної соціалізації дитини. Результати аналізу слугують теоретичною базою для подальших емпіричних досліджень та розробки ефективних педагогічних стратегій, спрямованих на формування й розвиток емоційної стійкості в освітньому процесі.