Апокаліптична картина світу у творах про Голодомор (на матеріалі повісті Василя Барки «Жовтий князь» і роману Наталки Доляк «Чорна дошка»)

Abstract

У статті запропоновано порівняльний аналіз апокаліптичних картин світу, які вибудували Василь Барка в повісті «Жовтий князь» і Наталка Доляк у романі «Чорна дошка». Наголошено, що в обох творах ідеться про злочин ний вердикт комуністичної влади на початку 1930-х років фізично знищити мільйони трудового українського селянства шляхом насильницької конфіс кації практично всього продовольства, що не могло не спричинити масовий голод. Такі дії більшовиків чітко корелюють із пророцтвами в книзі Об’яв лення про закінчення тисячолітнього царства Христа, настання останніх часів, прихід на землю Антихриста й жорстоке переслідування християн. У розвідці акцентовано, що в повісті «Жовтий князь» після того, як більшо вики закрили церкву, Божественна присутність немов переходить на церковну чашу та селян, які її заховали. Ці вірні Христу селяни протистоять Антихристові, який уособлюється в Жовтому князі (Сталіні), а також у його слугах – членах компартії, керівниках сільради, комсомольцях, міліціонерах та ін. Головний герой Мирон Катранник і сотні його односельців насправді принесли себе в жертву, але не відступили від Бога й Церкви, як свого часу й Син Божий. Ця їхня жертва допомогла врятуватися іншим, зокрема молод шому синові Катранника – Андрію. А в романі «Чорна дошка» Божественна сила ніби акумулюється в паперовій іконі Божої Матері, яку Лесь Терновий знаходить у хаті стражденної від голоду родини односельців. Імовірно, саме Богородиця й дає йому та деяким іншим селянам сили вижити й донести правду про Апокаліпсис, який улаштували більшовики в їхньому рідному селі Веселівці, до наступних поколінь. У ролі Антихриста тут теж виступає очільник компартії Сталін, а допомагають йому ті ж самі вірні слуги – партійці, чекісти, місцеві активісти, комсомольці. Автор статті доходить висновку, що концепції побудови апокаліптичної картини світу в обох творах досить схожі. Ключова відмінність полягає в тому, що нащадки замучених голодом селян у романі Н. Доляк усе ж таки дожили до падіння царства Антихриста, тобто безбожного комуністично го режиму, і на власні очі побачили відроджену українську державу, коли настала можливість говорити правду про страшну трагедію на початку 1930-х років на повен голос. Але це зумовлено тим, що свій твір вона, на відміну від В. Барки, створювала в нашу добу.