УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: РОЛЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ТА МЕНТОРИНГУ ЯК ІННОВАЦІЙНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

Abstract

У статті досліджено проблему управління змінами в закладі загальної середньої освіти крізь призму використання педагогічного супроводу та менторингу як інноваційних інструментів. Актуальність дослідження пов’язана зі сучасними умовами реформування освіти, зокрема реалізації концепції Нової української школи, у межах яких, особливого значення набуває здатність закладів загальної середньої освіти ефективно реагувати на виклики змін. Управління такими трансформаціями потребує не лише адміністративних зусиль, але й створення сприятливого освітнього середовища з наявністю умов для адаптації, розвитку і співпраці педагогічних працівників. Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні педагогічного супроводу та менторингу як інноваційних інструментів управління змінами в закладі загальної середньої освіти, визначенні їх ролі в підвищенні професійної компетентності педагогічних працівників та формуванні культури змін. У ході дослідження проаналізовано наукові підходи до визначення ключових понять, охарактеризовано потенціал педагогічного супроводу та менторингу у формуванні культури змін та професійної адаптації педагогічних працівників. На основі проведеного дослідження розкрито сутність педагогічного супроводу та менторингу (менторства, наставництва), як стратегічно важливих інструментів управління змінами в закладі загальної середньої освіти. З’ясовано, що педагогічний супровід і менторинг – є одними із ключових інструментів управління змінами в закладі загальної середньої освіти. Їх ефективна реалізація сприяє адаптації педагогічних працівників, розвитку професійних компетентностей, формуванню культури змін. У цьому контексті педагогічний супровід розглядається як система підтримки вчителів у процесі професійного становлення та впровадження нововведень. Менторинг, у свою чергу, виконує роль механізму передачі досвіду, професійного діалогу та розвитку педагогічної рефлексії. Вдале поєднання педагогічного супроводу та менторингу сприяє формуванню педагогічних спільнот, підвищенню мотивації вчителів, забезпеченню наступності в розвитку професійних компетентностей. Також у дослідженні акцентовано увагу на необхідності інтеграції супровіднонаставницьких стратегій в управління освітнім процесом. Представлено аналітичний огляд зарубіжних та вітчизняних досліджень з проблеми управління змінами, ролі супровідних та менторських програм у освітній сфері, зокрема розкрито їхню роль у підвищенні якості освіти, адаптації молодих фахівців до змін. Доведено, що менторинг і педагогічний супровід мають стати невід’ємною частиною інноваційної культури освітнього середовища. У перспективі дослідження мають бути спрямовані на розробку ефективних моделей і програм менторингу, методичного забезпечення педагогічного супроводу вчителів і механізмів оцінювання їх результативності.