Співвідношення гена та мема – проблема ізоморфізму генного та мовного кодів

Abstract

Розвідка підсумовує монографію, підготовлену одним із співавторів, присвячену розділу лінгвістичної парадигми "нове вчення" М. Я. Марра. У книзі на основі критичного аналізу основних положень "нового вчення" автори прийшли до висновку, що ініційовані Й. Сталіним езопівською мовою сформульовані елітою радянського мовознавства обвинувачення ученого в ненауковості безпідставні, бо під сумнівом залишається хіба що положення про природу чотирьох елементів. Те визнання сучасним радянським російським і грузинським ученим Т. В. Гамкрелідзе нового вчення мовознавчою парадигмою та актуалізацією американським (у минулому російським) теоретиком Р. О. Якобсоном питання про ізомор-фізм генного та мовного кодів зумовили зацікавленість авторів розвідки проблемою чотирьох елементів у вченні М. Я. Марра. Відповідно ними в аспекті сформованої одним з них методології соціальної педології робиться аналіз співвіднесення фізіологенного гена й соціального мема на основі їх зіставного розгляду саме європейським еволюційним біологом Річардом Докінзом. Фактично констатується парадигмальна з’ява соціального мема на основі біологічного гена. Уточюється природа мема й кваліфікується цей елементарний компонент функційною мовною одиницею, нині представленою фонемою. Якщо його триплетність за аналогією з геном сприймається, то квартетна структура за аналогією з геном кожного з чотирьох генів відкидається, постає пошуком первинних лінгвістичних одиниць і спрямовується на виявлення етнічних цивілізаційних осередків.