Топос війни в сучасній українській комбатантській прозі

Abstract

Стаття дотична до питання розвитку літературного процесу під час війни. Аналізу піддається об’єкт, який би не існував без воєн, а саме комбатантська проза. Людська культура функціонує таким чином, що сильні потрясіння, а тим більше такі, що мають вплив і на суспільство, і на окрему людину, стають рушієм для появи зразків мистецтва, прита-манних лише на певному часовому зрізі. Комбатантська література є одночасно феноменом, який з’являється після кожної війни, але разом з тим прив’язаний до епохи, яка породжує в ньому свої особливості. Росій-сько-українська війна, розпочата в 2014 році як Війна на Донбасі, стала трагедією, яка спонукала її учасників теж почати описувати свій унікаль-ний досвід. У статті зазначається, що причини появи текстів комбатан-тів скоріше полягають у потребі рефлексії, ніж у бажанні написати художній твір. Власне, немає нічого дивного в тому, що багато з цих робіт і не є в повній мірі художніми. Із цим пов’язується й велика кількість текстів, близьких до документальних, та їх суб’єктивність, а також жанровий акцент на щоденники та мемуари. Основним предметом дослідження є топос війни в комбатантській прозі, який розглядається на матеріалах книг бійців як без письменницького досвіду, так і професійних авторів, які брали участь у боях на сході Украї-ни. Аналіз текстів показав, що, попри різницю в письменницькому досвіді, вони мають спільні риси, які простежуються й на рівні відображення то-посу війни. У результаті дослідження зроблено висновок, що топос війни в комбатантській прозі, окрім простору травми та смерті, функціонує ще і як простір змін, адже, потрапляючи в нього, персонажі змінюються як зовні, так і внутрішньо, до того ж останні зміни є безповоротними.