Микола Гоголь і художній контекст в аспекті когнітивної психології та лінгвістики

Abstract

У статті обґрунтовується новий підхід у дослідженні творчого спадку і життя видатного російського письменника Миколи Гоголя. З цією метою автори використовують когнітивну психологію та лінгвістику. Вони констатують, що він виріс на Україні, знав українську народну творчість й історію країни. Під час навчання у Гімназії вищих наук спілкувався з демократично орієнтованими викладачами й сформувався під їх впливом. Про це свідчить його участь у студентському русі. Після закінчення нав- чального закладу приїхав до столиці. Там сподівався стати чиновником чи артистом. Він мріяв також стати письменником. Але без сторонньої підтримки опинився у безвиході. Був завербований жандармським управ- лінням. Його світогляд був суперечливий. Це було зумовлене його стано- вищем. Демократична спрямованість юності зіткнулася з неприваб- ливою сьогоденною реальністю. Письменник бачив глибокі суперечності у функціонуванні суспільства. Ці суперечності ускладнилися виявленим ним шовіністичним ставленням влади до прилученої України. Письменник у своїй творчості відтворив свою світоглядну еволюцію написанням кіль- кох циклів. Він констатує гострі як соціальні, так і національні супереч- ності. Демократичні погляди й імперська політика в аспекті ідеології православ’я, самодержавства й народності зумовили творчу кризу як носія, українського етносу, що став провідником російського шовінізму.