ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ДО НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В ІСТОРІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ ЗА КОРДОНОМ
Вантажиться...
Файли
Дата
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Видавництво НДУ ім. Миколи Гоголя
Анотація
У представленому матеріалі подано ретроспективний аналіз теоретичної та
практичної підготовки до неперервної професійної освіти в історії вищої школи.
Досліджено теоретичні аспекти досвіду підготовки до неперервної освіти в
умовах ВИШу, у різні періоди розвитку визначеної проблематики, починаючи від
зародження і закінчуючи серединою ХХ ст. Охарактеризовано прототипи
ВИШів, що виникли у Давній Греції, освіта в яких базувалася на методах розроб-
лених давньогрецькими філософами, а саме: Сократом, Платоном, Аристоте-
лем, Демокритом, Піфагором. Розглянуто становлення вищої освіти в країнах
Західної Європи, США. Перші університети середньовічної Європи стали
альтернативою середньовічній схоластиці та були орієнтовані на самовдоско-
налення особистості. Визначний вплив на університетську освіту епохи
Відродження справили вчені-гуманісти, на думку яких особистість у процесі
навчання мала набувати здатності активно мислити та самостійно пізнавати
оточуючий світ. Значущими щодо неперервної освіти особистості стали
педагогічні ідеї Просвітництва. Гуманістична педагогіка мала вплив на розви-
ток поглядів щодо завдань, методів і мети освіти у XVIІІ–ХІХ ст. На початку
ХХ ст. зміст і організація освітнього процесу в університетах Європи та
Америки визначались прагматичною педагогікою. На думку лідера цього
напряму Дж. Дьюї, результатом навчання мало стати формування навичок
самостійного мислення та здатності до самонавчання, а отже самовдоскона-
лення. У 60–80-х рр. ХХ ст. в США сформувалась концепція гуманістичного
виховання та розвитку особистості у межах навчальної діяльності, на яку
часто орієнтуються сучасні підходи щодо налаштованості до неперервної
освіти, зокрема у вищій школі.
Опис
Ключові слова
неперервна освіта, університет, самовдосконалення, самореалізація