Екзистенційні мотиви в поезії Ірини Шувалової

Abstract

У статті розглядається творчість молодої української поетеси Ірини Шувалової. Усі її збірки − "Ран" (2011), "Ос" (2014), "Аз" (2014) − пов’язані наскрізними образами та мотивами, а тому розглядаються як своєрідне поетичне трикнижжя. Поетка отримала схвальні відгуки та рецензії, проте формування літературно-критичного дискурсу щодо кодифікації її творчого профілю ще активно триває. Апелюючи до філо- софської заглибленості поезії Ірини Шувалової, у статті здійснено спробу відчитування екзистенційних мотивів. У центрі опиняються сенсотворчі інтенції і логіка їх перебігу від усвідомлення кінечності свого існування до радості буття. Увесь спектр емоцій і станів у їх максимальному виявлен- ні реалізується у циклічному форматі, що націлює реципієнта на самодо- статність і завершеність процесу, а також відкриває перспективу подальшого аналізу творчості Ірини Шувалової в руслі міфологічного, біблійного, культурологічного коду.