Фауністичні образи в прозі Миколи Вінграновського: лінгвостилістичний аспект

Abstract

У статті розглядаються лексичні одиниці на позначення представників тваринного світу. Лінгвостилістичний аналіз здійснюється на матеріалі прозових творів українського письменника Миколи Вінграновського. Мала проза митця насичена зоонімами, оскільки анімалістичні образи є важли-вим складником образної системи мовотворчості автора. На основі описового методу окреслено лексико-семантичне поле фауніс-тичних номінацій, що представлене як онімними, так і апелятивними номінаціями. Дистрибутивний аналіз сприяв вивченню фауністичних но-мінацій у художніх текстових структурах. Так, зокрема, нами з’ясовано, що стилістичне навантаження зоонімів підсилюється завдяки вживанню цих номенів у контексті з фразеологізмами, стилістично зниженою лексикою. Зображений письменником світ природи постає цілісною, гармонійною, живою системою, представники якої в мовотворчості автора наділені людськими рисами й властивостями. Зооніми увиразнюються персоніфі-кацією, яскравим маркером якої виступають власні назви. У статті також приділена увага кольороназвам, які пов’язані зі світом при-роди. Домінантним у цій спектральній системі виступає жовтий колір. У мовотворчості Миколи Вінграновського світ природи та світ людини взаємодіють. І в ній яскраво виявляється авторська модальність – коло-рит замилування, любові, доброго й дбайливого ставлення до природи.