ПРОФЕСОР ЄВГЕНІЯ КОВАЛЕНКО ЯК ФУНДАТОР УКРАЇНСЬКО – ПОЛЬСЬКИХ НАУКОВИХ ЗВ’ЯЗКІВ У НІЖИНСЬКІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

Abstract

У статті проаналізовано характер і специфіку українсько-польських наукових зв’язків на початку ХХІ століття у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. З’ясовано місце та роль у їх становленні особистості професор- ки кафедри педагогіки університету Євгенії Іванівни Коваленко та вплив розроблених нею наукових проектів та заходів на подальше їх зміцнення. Прослід- ковано історію їх становлення та розвитку у другій половині ХХ – початку ХХІ століття. Наголошено на внескові польських та українських вчених та громадських організацій і об’єднань у формуванні незалежної української гумані- тарної та педагогічної науки як частини спільного європейського простору. Проаналізовано низку наукових статей, які висвітлюють подальшу перспективу їх розвитку. Українсько-польський науковий діалог двох європейських народів не припинявся навіть у найважчі часи політичних протистоянь. Певною квінтесенцією аналізу українсько-польської наукової педагогічної співпраці можна вважати міжнародну науково-практичну конференцію « Освіта і виховання в Польщі та Україні (ХІХ – ХХ ст.)», що пройшла в стінах Ніжинського державного педагогічного універси- тету імені Миколи Гоголя у травні 1998 року. Професор Євгенія Коваленко була ініціатором проведення 4 міжнародних конференцій, окрім вище згаданої, яка проводилася спільно з Люблінським університетом імені М. Складовської-Кюрі, вона брала активну участь у підготовці та проведенні Другої міжнародної конференції «Інновації у вищій школі» у співдружності з університетом штату Айова (США), у якій брали участь більше 100 освітян з багатьох країн світу. Розмову ж про традицію українсько-польської наукової співпраці варто розпочати із викликів сучасності. Перспектива членства України в Європейському Союзі передбачає синхронізацію наукових проектів та законодавства щодо академічної освіти й стандартів. Саме польський досвід і допомога є чи не найбільшим на цій ділянці роботи. Шлях, який пройшла Польща та Україна за останні півстоліття у відновленні повноцінної власної національної державності, показали події сучасної російсько-української війни. Саме Польща зробила найбільший внесок у справі допомоги українським науковцям – від надання кафедр для викладання, кабінетів та лабораторій для наукової роботи, до численних грантів для забезпечення комфортних умов життя українським науковцям-біжинцям. Різними науково-освітніми інстанціями була запроваджена низка ініціатив для підтримки українського інформаційного супротиву у світі. У статті розкриті перспективи подальшого розвитку українсько-польських наукових зв’язків та зближення освітньо-культурницьких традицій.