Про питоме і запозичене в українській граматичній термінології

Abstract

У статті акцентовано увагу на ідеї неперервності розвитку терміноло- гічної діяльності українських граматистів, починаючи від найдавнішого періоду ХІV–ХVІІ ст. до сьогодення. Простежено взаємодію церковносло- в’янських граматичних термінів, створених у давній період розвитку граматичної думки в Україні переважно в результаті перекладу й кальку- вання відповідних термінів греко-латинських граматик, і новостворених на питомо українській національній основі термінів періоду середини ХІХ – початку ХХ ст. Детально схарактеризовано концептуальні засади ство- рення й уведення до наукового обігу питомо українських граматичних термінів. Звернено особливу увагу на особливості функціонування терміноодиниць-синонімів у згаданий період. Визначено роль запозичених термінів-інтернаціоналізмів у розвиткові граматичної системи україн- ської мови в цілому. Обґрунтовано твердження, що запозичення термінів в основному відбувається за рахунок уведення до наукового обігу наукових понять, що з’явилися у зарубіжній мовознавчій літературі, поява яких у певній терміносистемі завжди випереджає лінгвістичні можливості мови- реципієнта, що є свідченням розвитку останньої.