Посилення норманських тенденцій на початкових етапах становлення радянської історичної науки

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу досліджень з питання походжен-ня Русі в контексті розвитку історичної думки 1920-х – початку 1930-х рр. У даній публікації розкриваються передумови зміни концептуальних засад пореволюційної історичної науки щодо утворення Давньоруської держави. Акцентується увага на перших наукових працях істориків 20-х – 30-х рр. ХХ ст., у яких доводиться норманське походження перших руських князів та принесення державності зі Скандинавії. Основна увага приділяється історіографічним працям О. Шахматова, П. Смірнова, В. Бріма, які призве-ли до цілковитої реставрації норманізму в найрадикальнішому його вияві. Зазначається, що цьому багато в чому сприяла та обставина, що відро-джений В.Томсеном "ультранорманізм" так і не знайшов достойних опонентів. Відмічається, що в наукових колах формується переконливе враження остаточної перемоги норманської концепції, оскільки в акаде-мічних установах, навчальних закладах від початку до кінця 1920-х рр. продовжували працювати вчені "старої школи", дослідження яких базува-лися на давно вироблених методологічних принципах. Автор наукової праці приходить до висновку, що на межі 20-х – 30-х років норманізм був прого-лошений на зразок марксизму-ленінізму єдиноправильним вченням, яке активно поширювалося і пропагувалося як у наукових інституціях, так і в середніх освітніх закладах через розгалужену систему науково-популярної літератури та шкільних підручників.