ПРОБЛЕМЫ ВОКАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ МУЗЫКИ И ПУТИ ИХ ПРЕОДОЛЕНИЯ

Abstract

У статті висвітлюються проблеми вокально-технічного розвитку вчителів музики, їх роль в опануванні майбутнього фахівця майстерністю художнього виконання вокального репертуару. Розглянуто принципово важливі особливості вокально-технічної підготовки співаків італійської вокальної школи bel canto, їх розуміння видатними майстрами вокального мистецтва і педагогіки цієї доби щодо вокальної техніки і способів її вироблення. Визначена роль психофізіологічних досліджень, впроваджених у ХХ столітті, у становленні сучасної вокально-педагогічної науки, зокрема – положення теорії біомеханіки будови рухів М. Бернштейна. Формування вокально-технічних навичок розглядається як складний процес, який будується на основі координації всіх компонентів співочого-фонаційної системи: всієї статури, дихання, артикуляційного та резонаторного компонентів звукоутворення. Сформована навичка має набути не тільки координованості й автоматизації, а й певної гнучкості, перетворюючись на уміння варіативно застосовувати її у різноманітних музичних контекстах. Аналізуються особливості формування віртуозної техніки співака, обґрунтовані ефективні методи вдосконалення їх вокальної рухливості в роботі над вокальними пасажами. Описані типові проблеми, які супроводжують процес формування техніки віртуозного співу, рекомендовані методи їх подолання, що стосуються як фонаційних проблем, так і виховання метро-ритмових. слухових уявлень співака, його здатності до емоційно-вольової саморегуляції. Усвідомлення особливостей технології формування і автоматизації вокальних навичок студентами має сприяти підвищенню ефективності навчального процесу, досягненню ним більш якісних результатів за менш тривалий час. Це особливо важливо для постановки голосу студентів музично-педагогічних закладів, як одного з найважливіших складників їх підготовки до багатофункціо-нальної діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва