АУТОКОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

У статті розкрито суть феномену «аутокомпетентність», який кваліфіку ється як адекватне уявлення майбутнього фахівця про свої особистісні та про фесійні характеристики, прагнення до самовдосконалення, саморегуляції власної життєдіяльності, повноцінної самореалізації, розвитку рефлексії, які зумовлю ють ефективну поведінку, високу продуктивність життя, володіння технологія ми долання професійних деструкцій. Уточнено зміст понять особистісна, професійна і комунікативна аутокомпетентності, визначено концептуальні засади дослідження, розроблено комплексну методику та проаналізовано емпіричні дані. Розроблено критерії, показники та компоненти аутокомпе тентності як фундаментальної характеристики особистості. Основними критеріями оцінки міри сформованості досліджуваного явища виступили: свідоме ставлення до себе та власного життя, саморегуляція поведінки і діяльності, прагнення до саморозвитку та самореалізації, аналітичні здібності та саморефлексія. Визначено чотири рівні сформованості аутокомпетентності у майбутніх фахівців дошкільної освіти – високий, оптимальний, середній та низький. Теоретично обґрунтовано психолого-педагогічні умови ефективного розвитку аутокомпетентності студентської молоді, до яких віднесено: під тримку їхньої самостійності, цілеспрямованості й наполегливості; розвиток адекватної самооцінки та здатності до саморефлексії; заохочення мотивації досягнення, самоаналізу та прагнення до професійного зростання; врахування індивідуальної історії розвитку кожного студента, оволодіння ними техно логіями попередження професійних деструкцій та деформацій особистості.