Роль династії Лисенків у становленні хорової школи в Україні. (до 80-річчя пам’яті Віталія Романовича Лисенка)

Abstract

У статті в контексті ретроспекції досліджується хорова праця Миколи Віталійовича Лисенка як джерело розвитку української диригентської школи. Визначено особливу роль років його навчання в Лейпцизькій консерваторії. Проаналізовано структуру мистецького середовища, в якому М. В. Лисенко був активним учасником і слухачем. Зроблено спробу вибудувати цілісну модель зародження та становлення української диригентської школи, сепаруючи її від інших шляхом дослідження її генеалогії та визначення її особливих принципів, осібно україноцентричного як пріоритетного над комерційними інтересами в соціомузичному функціонуванні й культурно- мистецькому служінны митців соціуму в країні. Визначено диригентську складову в творчому доробку вчителів митця й вибудовано «генеалогічне дерево» в розвитку української диригентсько-хорової школи. Наголошено на європейському векторі як важливому вимірі українського диригент- ського мистецтва, його представників, адаптованому М. В. Лисенком, його учнями у вітчизняний культурний простір. Презентовано активну хорову діяльність у країнах Європи, світу Олександра Кошиця, одного з найяскравіших послідовників М. В. Лисенка. Використано метод дедук- тивного аналізу фактологічних джерел у встановленні причинно-наслідко- вих зв’язків диригентської майстерності митця. Досліджено в контексті культурного життя Лівобережної України маловідомі сторінки дири- гентсько-хорової творчості прямих нащадків митця, осібно сина Остапа Миколайовича та правнука Віталія Романовича Лисенків, що лишили по- мітний слід у цій галузі вітчизняного музичного мистецтва. Наголошено на значущості їх праці в контексті продовження художньо-естетичних засад, музично-стильових принципів М. В. Лисенка, закладених ним напри- кінці ХІХ – початку ХХ століть.