Лінгво-гносеологічний аналіз соціального компонента свідомості

Abstract

Пропонована стаття схематично відтворює зміст четвертої книги мо- нографії, присвяченої психологічному обґрунтуванню реформування вищої школи суверенної України. Проблема розв’язується в аспекті когнітивно орієнтованої методології соціальної педології. Її основу складають принципи парадигмальності та міжпредметності. Реалізуються вони цілою низкою аспектів. На основі цього апарату визначаються об’єкт тріадна свідомість та цивілізаційно сформований елітник. Тому присвячена друга й третя книги. Об’єкт і предмет взаємозв’язані. Предмет кваліфікується антропо- логізованим носієм свідомості. Категорія свідомості використовується для характеристики трансформатора соціального функціонування людини. Саме на основі аналізу структури свідомості визначається співвідношен- ня категорій самоусвідомлення соціального трансформатора та функціонування самоорганізуючої, емпірично функціонуючої матерії. На основі гносеологічного аспекту обґрунтовується взаємозв’язок названих категорій. Мова заходить про емпірично функціонуючу матерію і її апріор- но виділеного свідомісного елітника. Парадигмальний принцип пояснює еволюцію саме пізнання апріорним компонентом. Залучення лінгвістич- ного аспекту дає можливість констатувати, що внутрішня форма зву- кової членороздільної мови постає соціальним мемним регулятором для пізнання елітником взаємодії апріорного чинника з рештою самоорганізу- ючої емпірично функціонуючої матерії. Це реалізується на етапі когнітив- ної науки синтезом мовознавства і психології. Співвідношення парадиг- мальності самопізнання й еволюції квантово членованої самоорганізуючої емпірично функціонуючої матерії дає підстави свідомісному носію пізна- вати закономірності його взаємодії з нею і на основі цього формувати гармонійну конструкцію соціологізованої взаємодії з емпірично формова- ною цивілізаційною системою.