АБСОЛЮТНО ЗАПОВІДНИЙ РЕЖИМ У СТЕПОВИХ ЗАПОВІДНИКАХ: ОЧІКУВАННЯ, РЕАЛІЇ, ПЕРСПЕКТИВ

Abstract

Всі степові заповідники України мають у своєму складі ділянки повного невтручання у хід природних процесів (абсолютно заповідний режим використання). Незважаючи на певну умовність перебігу процесів саме вони є моніторинговими полями, що дозволяють прослідкувати основні напрямки та темпи змін резерватиних біогеоценозів. Прикро усвідомлювати, що проблема абсолютної заповідності може бути своєрідним Casus belli, що розділяє представників різних наукових шкіл, галузей знань та громадськості, не дозволяючи сконцентруватись над вирішенням стратегічної мети – збереження залишків Степу як цілісної природної та історичної системи. Разом з цим, особливу увагу слід приділяти розробці індивідуальних схем регуляційних заходів для кожного конкретного заповідного об’єкта, котрі повинні базуватись на результатах науково-обґрунтованих експериментів по сінокосінню, випасу та палам, які завжди супроводжували еволюцію степової біоти.