ПРАКТИКО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ СТАРШОКЛАСНИКІВ З ДЦП: МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

Abstract

Основною інновацією сучасної української середньої освіти учнів з інвалідністю є запровадження інклюзивної освіти. На її шляху постає низка перешкод, серед яких: неготовність суспільства визнати свою різноманітність позитивним факто- ром, неготовність учителів адаптувати навчальний процес до можливостей, труднощів і особливих освітніх потреб дітей з інвалідністю та, нарешті, него- товність самих дітей цієї категорії зайняти активну життєву позицію та руха- тись до максимально посильної самостійності. Стратегічною метою освіти є забезпечення соціальної інтеграції всіх дітей без винятку. Однак недостатня практична орієнтація української школи призводить до того, що випускники не мають можливості повною мірою оволодіти ключовими компетентностями, зазначеними в Концептуальних засадах реформування середньої школи (НУШ), до яких належать зокрема: вміння вчитись протягом життя, ініціативність і підприємливість, соціальна і громадянська компетентності тощо. Для вирішення вказаної суперечності автор статті уточнює значення поняття "практико-орієнтоване навчання іноземної мови учнів з особливими освітніми потребами", використовуючи для цього метод контент-аналізу, та пропонує класифікацію відповідних освітніх і навчальних заходів у взаємозв’язку з рівнем володіння іноземною мовою учнями з ДЦП, їх можливостями, труднощами та особливими освітніми потребами. Пропонується розподіляти заходи на 3 основні типи: організаційні, навчальні і практичні. Перший тип передбачає врахування в освітньому і навчальному процесі індивідуальних особливостей учнів, а решта – представляє заходи, спрямовані на підвищення готовності учня до активної життєдіяльності в соціумі засобами предмета "Іноземна мова".