Сучасна українська історіографія про діяльність Ліги Націй як міжнародну організацію миру та співробітництва

Abstract

У статті висвітлюється стан дослідження діяльності Ліги Націй в українській історіографії на сучасному етапі. Варто зазначити про значний інтерес до міжнародної організації миру та співробітництва з боку українських науковців. Дана проблема привернула до себе увагу широкого кола дослідників, що сприяло висвітленню як історичних аспектів, так і правових. Сучасна українська історична наука, опираючись на нові джерела та позбавлена ідеологічного впливу, почала по-новому висвітлювати питання щодо міжнародної політичної ситуації та діяльності міжнародних організацій. Під іншим кутом почали науковці розглядати й діяльність Ліги Націй, яку в радянські часи зводили виключно до негативних рис, сконцен-тровуючи увагу на недоліках та помилках організації. Така інтерпретація подій здійснювалась відповідно до інтересів радянської держави. Через виключення СРСР з Ліги Націй, у зв’язку з військовими діями у Фінляндії, партійна номенклатура була зацікавлена у поданні даної міжнародної організації у негативному світлі. Хоча Ліга Націй як міжнародна організація миру та безпеки не змогла повною мірою виконати покладені на неї зобо-в’язання, сучасні дослідники, надаючи об’єктивну оцінку діяльності Ліги, висвітлюють не лише її недоліки, але й акцентують увагу на позитивних сторонах роботи організації та її внеску в розвиток міжнародного співро-бітництва. Зокрема, за твердженням науковців, Ліга Націй як колективний орган безпеки мала важливе історичне значення, оскільки дала людству позитивний досвід вирішення конфліктних ситуації на міжнародному рівні мирним шляхом.