Психологічний портрет фатальної жінки в романі Ф. М. Достоєвського «Гравець»

Abstract

У статті розглядається проблема репрезентації психологічного портрету фатальної жінки в романі Ф. М. Достоєвського «Гравець». Вибір дослідження був обумовлений прагненням проаналізувати образ героїні роману До- стоєвського на перетині літературознавства, психології та культуроло- гії, що є надзвичайно цікавим і актуальним у сучасній гуманітаристиці. Мета статті – зробити психологічний аналіз фатальної жінки в романі «Гравець», з’ясувати особливості її психології й мотивації поведінки, про- аналізувати деталі портрету крізь призму чоловічої рецепції, а також визначити характерні ознаки психотипу «фатальної жінки» в інтер- претації Достоєвського. В роботі використані такі методи: порівняльно-історичний, біографічний, психоаналітичний, що сприяло розкриттю специфіки характеру героїні Достоєвського. Відзначається еротично-тілесний характер портретування героїні в чоло- вічій рецепції з висвітленням соматичних деталей. Виділяються характерні особливості психотипу «фатальної жінки»: привертання уваги кількох чоловіків, уміння ними маніпулювати, загадковість, жорстокість серця, імпульсивність, істеричність. Героїня Достоєвського постає в центрі кіль- кох любовних трикутників. Зазвичай розстановка героїв вибудовується за допомогою опозиції: «блискучий чоловік» – «неможливий». Перший трикут- ник Де-Гріє – Поліна – Олексій Іванович доповнюється темою грошей і гри на рулетці. Йому протиставлений другий трикутник: Астлей – Поліна – Олексій Іванович, де превалюють почуття. І, нарешті, третій: Де-Гріє – Поліна – Астлей, в якому француз постає як Інший, ідеалізований суб’єкт, за рахунок якого фатальна жінка ілюзорно добудовує власний образ. Тому втрата француза сприймається нею як втрата стабільності власної ідентичності, яку вона не може здобути з будь-ким іншим.