Сучасні уявлення про роль оксидативного стресу в патогенезі акне

Abstract

Акне є одним із найпоширеніших дерматологічних захворювань у пізньому дитячому та підлітковому віці. Акне – патологічний стан зі складною патофізіологією, зумовлений імунологічними та запальними процесами, гіперплазією сальних залоз, гіперколонізацією мікроорганізмів, а також фолікулярним гіперкератозом. Cutibacterium acnes синтезують ліпази та протеолітичні ферменти, які можуть виконувати ключову функцію у фазі запалення. Крім того, акне характеризується формуванням комедонів, запальних вогнищ із наступним розвитком диспігментації. На сьогодні запропоновано кілька гіпотез, проте жодна з них повністю не розкриває патофізіологічні механізми та весь спектр етіологічних чинників. При акне склад себуму, що секретується сально-волосяними фолікулами, зазнає змін, а з деструктивно змінених стінок фолікулів можуть вивільнятися активні форми кисню. Цей процес розглядається як тригер прогресування запальної відповіді в етіології даного захворювання. Оксидативний стрес, який часто розглядають виключно як деструктивний чинник, може додатково виконувати потенційно корисні функції в організмі, зокрема в контексті редокс- сигналізації, коли АФК функціонують як сигнальні молекули в біологічних про- цесах; цей механізм включає реакції переносу електронів, що потребують участі вільних радикалів, редокс-активних металів або відновних еквівалентів. За фізіологічних концентрацій АФК здатні запускати сигнальні каскади, що модулюють функції клітин. Зокрема, перекис водню та супероксидний аніон- радикал можуть впливати на активність факторів транскрипції NF-κB, AP-1, які контролюють експресію генів, пов'язаних із ростом, диференціацією та запаленням клітин. Ці редокс-чутливі сигнальні системи залучені до процесів регенерації тканин, імунної відповіді та адаптації до стресу. Метою дослідження був комплексний аналіз наукових даних щодо ролі оксидативного стресу в патогенезі акне та підходів до оцінки його перебігу. В результаті проведеного дослідження було доведено, що інтенсифікація оксидативного стресу та хронічне запалення відіграють важливу роль в патогенезі акне. Крім того, дія різних гормонів впливає на виникнення та прогресування цієї патології. Допоміжна терапія, зокрема застосування сполук рослинного походження (фітопрепаратів), демонструє позитивні результати. Фітосполуки в більшості випадків мають виражену антиоксидантну та антизапальну активність, знижуючи рівні окислювального стресу і запалення. Перспективним напрямком подальших досліджень є вивчення молекулярних механізмів патофізіологічних процесів за акне, розробка більш ефективних терапевтичних підходів, зокрема, використання фітопрепаратів.