Картографічна доказовість як результат навчання історії та географії за джерельно-критичною методикою «Карта як доказ»

Abstract

Обґрунтовано картографічну доказовість як здатність здобувача освіти пояснити, з яких джерел походять геодані, як установлено місце й час об’єкта, чому обрано певний спосіб картографування та якими є межі висновку. На основі порівняльного аналізу праць із геопросторового мислення, geographic inquiry, GIS-освіти й візуалізації невизначеності розроблено джерельно-критичну методику «Карта як доказ». Її основу становлять три взаємопов’язані контури, п’ять перевірок картографічного аргумен­ту, паспорт геооб’єкта, шкала позиційної невизначеності ПН0–ПН4 і матриця МКД-12. Показано застосування методики на навчальному кейсі просторового розміщення поселень, визначено умови її використання, обмеження та напрями емпіричної апробації.