Іконостас ніжинського Миколаївського собору – унікальний витвір мистецтва доби українського бароко

Abstract

Серед визначних пам’яток козацького бароко на теренах Гетьманщини, безповоротно втрачених у середині 1930-х рр., особливе місце посідав іконостас ніжинського Миколаївського собору. Його винятковість визначалася не лише високою мистецькою довершеністю, а й тим, що до нашого часу дійшло ім’я його творця – рідкісна обставина для церковного мистецтва тієї епохи. Іконостас ніжинського Миколаївського собору слід розглядати не лише як окрему пам’ятку, а як ключовий елемент у дослідженні творчої спадщини В. Реклінського та розвитку українського іконостасного мистецтва XVIII ст. Порівняльний аналіз з іконостасами полтавського Хрестовоздвиженського монастиря, Преображенської церкви у В. Сорочинцях та Георгіївської церкви Видубицького монастиря дає підстави говорити про існування кола пам’яток, об’єднаних спільними стилістичними рисами. Подальші архівні пошуки та атрибуційні студії барокових іконостасів можуть суттєво доповнити наші знання про цього майстра та повернути його ім’я до належного місця в історії українського мистецтва.